У складі 128 окремої гірсько-штурмової бригади захищає країну військовослужбовець з Івано-Франківщини Василь. Чоловік пішов на фронт із двома рідними синами. Зізнається, що цим він продовжує справу своєї родини – та з покоління в покоління боролася за Батьківщину. Про героїчну історію сім’ї – пишемо далі на frankivski.info.
«У мирний час ми вірні Богу, а зараз – Україні»
До повномасштабного вторгнення російських окупантів Василь викладав ковальство у лісопромисловому ліцеї на Івано-Франківщині. А поряд із тим – активно займався «Пластом». Каже, ця організація вчила, як треба бути вірним Господу і Україні. В мирний час – Богу, а зараз, у воєнний – Батьківщині. Військовослужбовець говорить, що майже уся організація «Пласту» пішла на фронт. Джерело
Вперше чоловік став на захист держави у 2015 році. Тоді потрапив до 128 бригади. Зараз – командир міномета. На передовій відслужив понад рік і повернувся до викладацької діяльності на Прикарпатті. А після 24 лютого знову з’явився у військкоматі, тепер уже із двома дорослими синами. Історію родини опублікували на сторінці бригади у соцмережі.
Старший син воює спільно із батьком – він навідник міномета. А от молодший став заступником командира роти в іншому підрозділі бригади. У перші дні війни бригада потрапила у складі бої на південному сході країни. Але відбили атаку і знищили ворожий танк. До окупантах випустили десяток мін, дві влучили у ціль. Тоді їм сказали координати і дали наказ накривати вогнем сектор. Точне влучення розвідка побачила із дрона.
«П’яте покоління воює, а ворог той самий»
Василь розповів про дивовижну спадкову закономірність – після того, як він із синами у лютому цього року пішов боронити рідну землю, виявилося, що вже понад 100 років усі покоління його родини воюють за Україну, боронять її від окупантів.
Так, у далекому 1918 році прадід вступив до лав Української Галицької армії – вона спершу боролася із Польщею, а згодом із більшовицькою Росією. Дідусь Василя воював в Українській повстанській армії проти окупаційної радянської влади. Він трагічно загинув у 1946 році – щоби не здаватися у полон «енкаведистам», які їх оточили, повстанці перестріляли один одного.
А за деякий час бабусю із чотирма дітьми як «ворогів народу» заслали до Казахстану. Повернутися на рідну землю змогли аж через 10 років. Серед тих діток був і батько Василя.
Це вже п’яте покоління родини боронить Батьківщину, а ворог залишається той же – Росія, каже воїн з Івано-Франківщини. Василь поділився історією про те, як одного разу його батько намалював на камені тризуб і розповів, як «відсидів» за Україну на засланнях, а старші покоління за неї життя віддали. Після цього запитав, що ж син готовий зробити.
Батько Василя помер в аварії ще у 1983 році, цю війну побачити не зміг. Однак воїн зараз може відповісти ствердно – він продовжує справу своєї родини, боронить землю від окупантів. І сини це роблять. Каже, спільно два покоління мають нарешті спільно поставити крапку у цій боротьбі і перемогти російських загарбників.
Головне фото – pravdatutnews.com