Olga Suprunenko
“Поза штатом”
Подзвонили з КАДРІВ частини, офіційно обрадували, що вивели мене ЗА ШТАТ.
Це означає, що військовослужбовець не займає в армії ніяку посаду і отримує зарплату як строковик щось там приблизно в районі 700 гривень в місяць.
Але при цьому згідно законодавчому маразму, який виник у військовий час, для вас немає підстав для демобілізації. Тобто, в армії ви залишаєтесь і типу маєте виконувати там якісь обов’язки просто без зарплати (незрозуміло які, бо посади у вас немає).
Виведені поза штат у військовий час – це такі привиди в армії, яких ніби-то і немає, але в той самий момент вони залишаються рабами і мають якось служити далі.
Найсмішніше те, що я навіть ще ВЛК не пройшов. Тобто мене вивели за штат чисто за те, що я ДОВГО ЛІКУВАВСЯ.
Тому тепер нарешті можете вітать. Я ПОЗА ШТАТОМ, без зарплати і без ніхуя.
Служу українському народу!
Окрім виведення за штат є ще така “смішна” штука, як “тимчасова непридатність до військової служби з переглядом через 6/12 місяців”.
Це в армії придумали такий хитрий статус між “обмеженою придатністю” і списанням.
Тебе визнають “тимчасово непридатним” на півроку, або рік і потім знову треба проходити ВЛК, раптом ти одужав.
Продовжуватись “виведення за штат” або “тимчасова непридатність” можуть безкінечно, ці статуси ніяк по-людськи юридично не вругульовані.
Командири мають право тримати таких людей в частинах і не пускати додому. Але навіть мінімальну зарплату ці люди не отримують, бо їх вивели за штат і посаду в армії вони не займають.
Треба розуміти, що по факту це зазвичай дуже важко поранені, травмовані, або сильно хворі військовослужбовці, які по факту не тільки не можуть нічого робити, але й потребують серйозного лікування та догляду, на яке немає ні грошей, ні фізичної можливості.
От уявіть собі картину: сидить виведений за штат мужик в частині, зарплату не платять, додому не пускають.
Вдома в нього сидить жінка з двома дітьми, надзвонює йому і каже: Довбойоба кусок, ну як ти сходив в свою армію, усіх врятував, допоміг дітям своїм? А нещасному мужику навіть слухавку вже підіймати соромно.
Розповісти комусь таке – не повірять. А так і є. І в такому становищі зараз знаходяться вже тисячі важкопоранених і хворих військовослужбовців.
Я впевнений, що в хороших колективах товарищі по службі вже скидуються таким людям на зарплату, що роздуває усвідомлення маразму ситуації до міжгалактичних розмірів.
Найсмішніше те, що якщо зараз спитать про це явище в якогось рандомно обраного високого начальства, то воно скаже, що взагалі нічого не знало і можливо навіть не збреше. Просто от так воно якось все склалось, та і мать його, треба розбиратись ще рік-другий.
Володимир Шередега
боєць батальону “Дніпро-1”, солдат у 57 окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка
